Ім`я в історії міста

 Степан Руданський і Кам’янець

(до 190-річчя з дня народження)

6 січня виповнюється 190-років з дня народження нашого славетного земляка - відомого українського поета, співця козацького гумору та лікаря за фахом Степана Руданського.

За свою історію у Кам’янець-Подільському  жили та творили багато відомих постатей, ім’я яких навічно закарбувалося в історії. Одним із цих постатей і є Степан Руданський, який перебував у Кам'янці з 1849 по 1855-і роки, під час навчання у Подільській духовній семінарії. У юного семінариста Руданського було дуже цікаве захоплення – він любив бувати на ярмарках, на вулицях серед простих людей. Там він з захопленням слухав їхню мову, записував різноманітні історії, прислів’я, приказки, бувальщини, пісні.

У Кам’янці-Подільському відбулося становлення Степана як поета. У Кам’янці, він почав писати свої перші твори та сформував дві рукописні збірки «Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии», перша з яких містила «сумні і веселі пісні», а друга - «пісні козацькі, чумацькі, бурлацькі, рекрутські, весільні, великодні і так собі». Крім збору і літературної обробки народних пісень, він написав 6 балад, яким сам він дає оригінальну назву – «Байки хатні», «Небилиці: «Два трупи», «Вечорниці», «Упир», «Хрест на горі», «Розмай». За життя поета вони не були опубліковані, а після його смерті тривалий час перебували в приватних руках. Записи народних пісень цієї збірки і досі цікаві для народознавців.

 У Кам’янці Степан Руданський зустрів і своє перше кохання, якому вона відповідала взаємністю. Саме тоді він пише також ліричну поезію, пронизану прекрасним почуттям кохання. Але коли Степан Руданський вступив до медико-хірургічної академії, мати коханої заборонила їй одружуватися з ним і вона вийшла заміж за іншого. Степан Васильович протягом всього життя згадував її у своїх творах.

В 1855 році Степан Руданський, успішно закінчивши семінарію, назавжди залишив Кам'янець-Подільський і всупереч волі батька вступив не до духовної, а медико-хірургічної академії. В Кам'янці йому більше не довелося бути.

Місто пам’ятає Степана Руданського й вшановує його пам’ять. Кам’янець-Подільське приватне видавництво «Дністер» твори С. Руданського видавало неодноразово: у 1911, 1919, 1920 роках. В часи УНР в Кам’янці-Подільському існувала Українська гімназія ім. Руданського. Згідно з наказом освітнього відомства від 5 вересня 1919 р. за № 148, Кам’янець-Подільська хлоп’яча гімназія об’єдналася з Українською гімназією ім. С. Руданського, таким чином утворився об’єднаний навчальний заклад «Кам’янець-Подільська державна українська гімназія ім. С. Руданського». На початку 1921 року гімназія була перетворена у Першу єдину трудову школу двох ступенів. Із старших класів гімназії було засновано Перший соціально-економічний технікум ім. С. Руданського. У 1957 році на карті Кам’янця-Подільського з’явилася вулиця Степана Руданського. У Кам’янці-Подільському краєзнавець Юхим Сіцинський відшукав між паперами кам’янецького протоієрея М. Новицького, вихованця Подільської семінарії 40-х років, автограф вірша С. Руданського «До дядька Прохора-коваля» та надіслав його до музею Наукового товариства імені Шевченка у Львові, який був надрукований у 1901 році у Львівському журналі «Літературно-науковий вісник».

В радянські часи на будинку колишньої семінарії була меморіальна дошка, яка свідчила, що тут навчалися С. Руданський і А. Свидницький. Під час реставрації будинку дошку зняли, але не повернули на місце, можливо, й тому, що під час демонтажу вона була пошкоджена… У 2015 році співцю козацького гумору урочисто відкрили меморіальну дошку на приміщенні картинної галереї, де колись була духовна семінарія і навчався Степан Руданський.

На відкритті меморіальної дошки тодішній голова Кам’янець-Подільської міської організації ВО «Свобода», а тепер очільник міста Михайло Посітко зазначив«В історії України було чимало видатних постатей, однак особливою заслугою Степана Руданського є те, що він належав до невеликої когорти тих, хто мав мужність відкрито пропагувати українську мову та українську національну свідомість у найчорніші часи окупаційного режиму царської Росії в ХІХ столітті».

                        

Екскурсійний маршрут "Шевченківськими місцями" у Кам'янець-Подільському

     Численні історичні памятки Камянець-Подільського, його старовинні вулиці й майдани бережуть пам’ять про великогоКобзаря. Тарас у 32-річному віці відвідав нашу землю,  маючи за мету дослідити історію та усну творчість подолян, що згодом так своєрідно відбилися у його поезії та прозі.
   У вересні 1846 р. Шевченка відрядили в Подільську та Волинську губернії для збирання етнографічних матеріалів та огляду пам’яток архітектури. Наприкінці вересня Тарас Григорович сів у поштово-пасажирський диліжанс, який відправлявся в Кам’янець-Подільський. Подільська губернія була транзитною: через неї йшла міжнародна пошта в Польщу, Румунію, Австрію. На початку жовтня 1846 р. Шевченко дістався до Кам’янця. 
     Запрошуємо пройти вулицями міста, якими свого часу ходив Тарас. 
Маршрут включає 7 об'єктів міста, пов'язаних з перебуванням у місті над Смотричем великого Кобзаря. Підібрані вони так, щоб утворювати невеличку прогулянку містом. Про ці об'єкти подається коротка інформація. Протяжність маршруту 2150м.
Пропонуємо вашій увазі цей маршрут. Описи до об'єктів подаємо в такому вигляді, як вони подані на карті. 
Карта маршруту.
 Номера позицій відповідають нумерації об'єктів в описі
=1=
=2=
=3=
=4=
=5=
=6=
=7=


Горшков Сергій Георгійович

(до 105 річчя від дня народження)

  "Я ніколи ні перед ким не запобігав і не шукав протекцій. Все, чого я домігся у своєму житті, це заслужено чесною і наполегливою працею ..."
Із заповіту дітям та онукам
Адмірала Флоту Радянського Союзу
С.Г. Горшкова


 Видатний діяч радянського ВМФ, Адмірал Флоту Радянського Союзу (1967), двічі Герой Радянського Союзу (1965, 1982). Сергій Георгійович увійшов в історію як флотоводець, який протягом майже 30 років (з 5 січня 1956 по 9 грудня 1985 рр.) перебував на посаді головнокомандувача ВМФ СРСР. Подібного прецеденту за всю історію Радянського флоту не було! Під його керівництвом був побудований сучасний океанський ракетно-ядерний флот, який більше 25 років ніс бойову службу в Світовому океані.

Кам’янецьке коріння Сергія Горшкова
Сергій Георгійович Горшков народився 26 (13) лютого 1910 року в старовинному українському місті Кам'янець-Подільський Хмельницької області в сім'ї вчителів. Акушерка, побачивши немовля в "чепчику» і «сорочці» сказала, що дитина відзначена Богом, йому буде супроводжувати успіх і захист. Хлопчик був дуже бажаним, його любили, і батько намагався якомога більше ним займатися, водив дворічного хлопчика по чудесному маєтку в Кам'янець-Подільському, по березі річки Смотрич, по пологих берегах.
Мати флотоводця Олена Феодосіївна була яскравим представником інтелігенції XІX століття. Вона народилася і виросла в місті Кам'янець-Подільському. Батько її (о.Феодосій) був священиком. Олена Феодосіївна виховувалася в закритому пансіоні для дівчаток з благородних сімей.
Після закінчення пансіону Олена Феодосіївна стала викладати російську мову та літературу в жіночій гімназії Кам'янця-Подільського. І в один прекрасний день її помітив вчитель математики і фізики казенної чоловічої гімназії Георгій Михайлович ГОРШКОВ. Вони одружились.
Батько Адмірала Георгій Михайлович був досить відомим педагогом і помітною фігурою в інтелігентному середовищі Кам'янця-Подільського. Закінчивши у  1898 році Імператорський Харківський університет, Георгій ГОРШКОВ направляється в Кам'янець-Подільський, спочатку викладачем математики в Подільській духовній семінарії, а потім - в чоловічій казенній гімназії. Незабаром він отримав посаду класного наставника. Гімназисти і колеги щиро любили Георгія Михайловича. Девізом всього його життя було "Працювати краще і більше всіх. Бути кращим серед рівних і ніколи не спочивати на лаврах. Тільки постійне самовдосконалення може дати людині справжній професіоналізм ".
Дітей своїх, а особливо сина Сергія, виховував в цих традиціях.
Коли Сергію виповнилося 3 роки, Георгій Михайлович отримав посаду інспектора народних училищ в місті Коломні Московської губернії.
У 1913 році в Коломну переїхала вся родина Горшкових


Історія пам’ятного знака Адміралу Флоту у нашому  місті 
21 лютого 2009 року  на батьківщині видатного флотоводця Сергія Георгійовича Горшкова Кам'янці-Подільському на розі вулиць Червоноармійської і Шевченка було закладено символічний камінь, на місці якого планувалося поставити пам’ятник творцеві найпотужнішого за всю історію Радянського Союзу ракетно-ядерного океанського флоту.
Ініціатором створення пам'ятника з нагоди 100-літнього ювілею Адмірала Флоту виступила Всеукраїнська асоціація моряків-підводників, яку на той час очолював командир атомного підводного ракетоносця типу "Акула", капітан 1 рангу запасу А.В. Кузьмін.
Чимало гостей, у тому числі із Москви, Санкт-Петербурга, приїхало віддати шану колишньому військовому діячу, з яким їм довелося разом служити.  На місці закладення каменю відбувся мітинг, на якому ветерани  згадували великі звершення Сергія Горшкова. На жаль, пам’ятник, який планувалося збудувати у 2010 році, не вдалося поставити. Питання залишається відкритим і до сьогодні. 
Символічний камінь у Кам'янець-Подільському


Йосип Ролле

/до 185-річчя від дня народження/




"Син цієї землі минуле її любив, вивчав та узагальнював, а скарби її поважати вчив", – так написано на меморіальній плиті, вмонтованій у стіну Кам’янець-Подільського Кафедрального костьолу в пам’ять про видатного науковця, лікаря, краєзнавця, історика письменника, колекціонера старовини та мецената Йосифа Роллє – доктора Антонія, як він підписував свої краєзнавчі праці.

Лікар-психіатр, автор багатьох праць з історії медицини на Волині та Поділлі, Йосиф Роллє став також автором ряду праць з історії Правобережної України, найзначніші з яких - "Подільські замки на мунтенських рубежах" та "Історичні оповідання", в яких висвітлюється історія Поділля XV-XIX століть.

           Його історична, краєзнавча та літературна спадщина вражає нас, сучасників і переносить доктора Антонія в один ряд з іменами таких відомих дослідників Поділля, як, Н. Молчановський, Ю. Сицінський. В своїх працях Йосиф Роллє, син французького емігранта, історик, що писав польською мовою, висвітлював історію міст та містечок, окремих сіл Поділля, роблячи для своїх нащадків - сучасних подолян неоціненну послугу – знайомлячи із тогочасним устроєм, звичаєвими та культурними зв’язками, історією подільських шляхетських родин. Особливий акцент доктор Антоній робив на вивченні життя та діяльності відомих героїчних постатей нашого краю – Івана Богуна, Яна де Вітте, Іова Претфуса, Сави Чалого, Устима Кармлюка, розглядаючи та досліджуючи їх у новому та незвичному тоді розрізі – з точки зору психоаналізу, відтворюючи живі, об’ємні постаті із своїми характерами, вдачами та вчинками. Завдяки працям Йосифа Роллє ми сьогодні досконало знаємо про комендантів, архітекторів та будівничих Кам’янець-Подільського замку та самого міста. Чимало цікавого краєзнавчого матеріалу він залишив про життя та діяльність тодішніх громад у місті та на Поділлі, зокрема вірменської, польської та української.
В історії Кам’янця та Поділля він залишився визначним благодійником та меценатом, що зробив чимало для розвитку медичного обслуговування. До прикладу, він заснував лікарню для бідних, курси бабок-повитух, не відмовляв у допомозі бідним і очолив благодійне товариство. У духовній семінарії викладав для пастирів "Соціальну гігієну". У місті є медучилище, де він працював, але чи знають вихованці закладу про Ролле? На прикладі безкорисливого служіння людям, його невтомної праці на ниві охорони здоров'я варто виховувати молоді кадри медпрацівників.
         Сьогодні історично-краєзнавча спадщина великого Роллє зусиллями місцевих науковців та краєзнавців поволі повертається до нас. Яку би грань творчу чи наукову Йосифа Роллє ми б сьогодні не розглядали – зрозуміло одне: він був справжнім громадянином свого міста, людиною, котра мала прогресивні погляди, уміла любити та цінувати людей, вшановувала історію землі, на якій народилася.
Життя Йосифа Роллє (др.Антонія) є прикладом безкорисливого служіння інтересам громади нашого міста для кожного з нас, а тому ми зважаємо, що його постать сповна заслуговує свого вшанування у формі встановлення пам’ятних меморіальних дощок на фасаді будинку, у якому він мешкав по вул. Татарська, 4 та корпусі міської лікарні. Однак, історія – справедлива. Вона ніколи не дозволить залишитися у тіні тому, хто так багато зробив для її вшанування!

Його свідчення унікальні: Ролле часто опирався на приватні архіви знатних подільських родин, які відкривалися далеко не кожному. Він - автор численних монографій, статей з історії Правобережної України XVI-XIX століть. Найголовніша ж праця - тритомні "Подільські замки на молдавському прикордонні", що побачили світ понад 130 років тому.
Тим часом лаври "основоположника" дісталися зовсім іншій людині, щоправда, теж цілком заслужено. Батьком історії Поділля завжди називали Юхима Сіцінського, що став засновником першого музею старожитностей краю. Дехто із сучасників жартома називає Ролле "дідом історії Поділля". Сіцінський з великою повагою ставився до попередника, часто цитував його у своїх працях. Чом же Ролле "не пощастило"?
Через мову! Він, дитина польської родини з французьким корінням, писав польською, вважав себе поляком. А Сіцінський видавав свої розвідки російською (тоді Поділля вже було частиною Російської імперії).
За роки незалежності України твори Сіцінського активно популяризували, а Ролле знову не пощастило. Українською книг Ролле не перекладали, його твори, широко відомі в Польщі, українці тільки починають відкривати його для себе.
Минає 185 років з дня народження Юзефа Ролле. А в місті досі немає де зняти шапку перед його пам'яттю. Нема ані вулиці, яка б носила його ім'я, ані меморіальної дошки. Дім Ролле на Татарській, 4 уцілів. Адресу цю знали не тільки пацієнти доктора Антонія, а й тодішня інтелігенція, адже господар у своєму домі постійно збирав однодумців...
Мало кому сьогодні відомо про те, що саме краєзнавчі розвідки доктора Антонія, романізована історія Поділля, що описана ним у більше ніж двадцяти томах, стали основою для історичних романів видатного Генріка Сінкевича, а сам Йосиф Роллє був так закоханий у Поділля, що навіть відмовився очолити кафедру психіатрії медичного факультету Варшавського університету, оселившись у Кам’янці-Подільському, по вул.Татарській, 4 (майже незмінним його будинок стоїть тут і досі), продовжив працювати над історичними та краєзнавчими розвідками, а також мав чималу медичну практику. Цілий день сюди, до його будинку, тягнулися хворі з міста та околиць.
Його вважали найкращим лікарем Кам'янця.
Постійно стикаючись з хворобами, бідністю і горем, Роллє робив усе можливе для поліпшення стану охорони здоров'я подолян, створив перше на південному заході Росії Подільське товариство лікарів, безкоштовну лікарню для бідних та відкрив віспощепильний інститут. Теперішнє Кам’янець-Подільське медучилище теж бере свій початок із заснованих ним курсів "повивальних бабок". Також, з його ініціативи, у 1881 р. була запроваджена стипендія для найбіднішого вихованця чоловічої гімназії. З медицини ж ним було написано понад 20 праць, в яких вчений висвітлював її історію, гігієну та важке життя на цукрових заводах, де "собаці підприємця краще живеться, ніж робітнику".

Немає коментарів:

Дописати коментар