Віртуальні бібліографічні довідки

ГОЛОДОМОР НА ПОДІЛЛЯ У 1932-1933 РР.
Цього року виповнюється 84 роки від часу жахливого голодомору  1932-1933 рр., який призвів до геноциду українського селянства.
У кінці 20-хроків селяни Поділля ще приймали соціалізм наївно: сподівалися, що більшовицька влада дасть їм землю і волю. Однак після офіційного проголошення гасла про суцільну колективізацію 10 січня 1930 р. розпочалася насильницька колективізація на Поділлі, хвиля якої прокотилася українськими, єврейськими, польськими селами, зруйнувала традиційні форми і методи господарювання , перетворила селянина-господаря на голодного жебрака.
У 1932 р. набувають масового характеру виходу з колгоспів у Вінницькій  області (наша земля у той період входила саме до цієї адміністративної одиниці). У 52 районах подали більше 10 тисяч заяв. Реакцією офіційної влади на такий перебіг подій став курс на поглиблення розколу села та зміни методів примусу.
У 1930 році розпочинається ліквідація куркульства на Поділлі руками спеціально створених збройних загонів. Вони знищували і господарство середнього достатку, власники яких були пов’язані родинними зв’язками.
Уже в січні-березні 1932р. з різних районів Поділля почала надходити інформація про продовольчі труднощі. У важких умовах розпочалася і проходила весняна посівна кампанія 1932р. через це 30 млн. пудів зерна у 1933р. Вінниччина здати державі вже не змогла. З хати в хату ходили бригади «буксирів», збираючи все до квасолини. На зиму 1932-1933 рр. села залишилися без зерна. Конфіскація продовольства подавалася і здійснювалася цілком гласно з висвітленням у періодичній пресі.
На Поділлі особливо важкими видалися травень і червень 1932 р. тоді майже в кожному селі люди щоденно помирали з голоду. Повідомлення  про пряму загрозу голодної смерті зустрічаються вже в грудні 1931 р. – навесні 1932 р. у багатьох районах Поділля розпочався голод. Посівна кампанія затяглася до кінця червня 1932 р. відведені під пар площі перетворилися на розсадники  бур’янів.  З кінця 1932 р. на Вінниччині  було розпочати додаткову заготівлю хліба, а в грудні почали формували насіннєвий фонд, у який конфіскували власне майно селян. Для виконання нереальних планів практикувалися повальні обшуки дворів, фактично відбувалася конфіскація  заготовлених на зиму домашніх запасів. Проведена державними і партійними органами конфіскація хліба на Поділлі викликала голод. За офіційними даними на кінець 1932 р. він охопив 20 із 71 районів Вінниччини і почав набувати катастрофічних обертів.
А вже 16 лютого 1933 р. Вінницьке управління ДПУ інформувало обком партії про категоричну заборону організаціям реєструвати факти «опухання і смерті на ґрунті голоду».
Кульмінація трагедії, що з жорстокістю була розіграна на території Поділля, припала на 1933 р. 11 березня 1933 р. голодом були вражені різні райони Поділля, офіційно було зафіксовано 156 смертних випадків. Майже всі органи ДПУ реєстрували випадки смерті від голоду. У травні 1933 р. голодом було охоплено 38 районів, 431 сільрада, 26895 господарств, 120903 особи Вінницької області.
 В окремих селах Поділля мали місце факти людоїдства і трупоїдства.  На 15 травня  1933 р. було зареєстровано 8985 випадків дитячої смертності. Близько 5 тисяч дітей стали безпритульними. Газети писали про злочинні зграї на залізничних станціях, які складалися з 12-14 річних і навіть 5-6 річних. Траплялися випадки, коли люди не могли більше стримувати гніву, зважувалися на рішучі дії: нападали на приміщення їдалень, йшли з погрозами проти сільського керівництва, грабували сільські комори.
У 1933р. погіршилась ситуація і в містах. Постачання продуктами з центру практично припинилась. Були офіційно  зафіксовані факти опухання, смерті від голоду та епідемії інфекційних хвороб. Можна спростувати думку про те, що голоду у прикордонній смузі не було. Він не сягнув великих масштабів, не було зафіксовано тут фактів людоїдства і трупоїдства, але була велика кількість опухлих від голоду та померлих селян. Лише з серпня 1933 р. Вінницька область почала виходити з кризового стану.
Голодомор 1932-1933 рр. – це не просто результат дії якихось  ірраціональних сил, не просто наслідок економічних прорахунків, а справжня війна з подільськими селянами. Це був справжній геноцид українського народу.

Немає коментарів:

Дописати коментар